Контактне зварювання
Застосовується для зварювання тонких металевих деталей. Деталь затискається між двома електродами, і великий струм подається для розплавлення поверхонь, де контактують електроди, таким чином зварювання досягається через нагрівання опором деталі. Заготовка схильна до деформації. Контактне зварювання з’єднується з двох сторін, тоді як лазерне зварювання – тільки з одного боку. Електроди, які використовуються для контактного зварювання, вимагають частого обслуговування, щоб видалити оксиди та метал, що прилип до заготовки. Лазерне зварювання тонких металевих з’єднань внахлест не передбачає контакту з деталлю, і лазерний промінь може проникати в місця, важкодоступні за допомогою звичайного зварювання. Швидкість зварювання також висока.
Аргонодугове зварювання
Використовуються не-плавкі електроди та захисний газ, які часто використовуються для зварювання тонких заготовок, але швидкість зварювання нижча, а підведення тепла набагато більше, ніж лазерне зварювання, що підвищує ймовірність деформації.
Плазмодугове зварювання
Подібно до аргонодугового зварювання, але його пальник генерує стиснуту дугу для підвищення температури дуги та щільності енергії. Це швидше і має більшу глибину проплавлення, ніж аргонодугове зварювання, але менше, ніж лазерне зварювання.
Електронно-променеве зварювання
Він базується на пучку прискорених електронів із високою-енергією-для бомбардування заготовки, генеруючи величезне тепло в межах невеликої щільної ділянки на поверхні заготовки, створюючи ефект «замкової щілини», завдяки чому досягається зварювання глибоким проваром. Основними недоліками електронно-променевого зварювання є вимога високого-вакууму для запобігання розсіюванню електронів, складність обладнання, обмеження розміру та форми заготовки вакуумною камерою та суворі вимоги до якості складання заготовки. Не-вакуумне електронно-променеве зварювання також можна виконувати, але погане фокусування через розсіювання електронів впливає на результати.